Практичне повторення
Практична робота. Виготовлення витинанки
1. Повторити та пригадати вивчений раніше матеріал про
історію виникнення, розвиток мистецтва та технологію виготовлення різних видів
витинанок.
2. Виконати практичне
завдання: виготовити витинанку за самостійно виконаним ескізом або одним із
запропонованих варіантів за посиланням
Витинанки — один із видів українського
народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями,
вирізані ножем з білого й кольорового паперу. їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, коминів, печей.
Українські народні паперові витинанки як
прикраси сільських хат з'являються у середині XIX ст. незалежно від писарських і дворянських
витинанок. Орнамент традиційних витинанок здебільшого геометричний і рослинний,
трапляються також антропо- та зооморфні фігурки, зображення предметів побуту,
архітектури тощо. Папір при
витинанні складали вдвоє, вчетверо, увосьмеро, що дозволяло створити сталі
структури, композиції.
Витинанки кінця XIX — початку XX ст. вирізняються високою
художньою майстерністю. У кожному регіоні та в багатьох осередках вони набули
своєрідних локальних рис щодо трактування матеріалу, форми, силуету, технічної
вправності, відчуття ритму, пропорцій, симетрії, багатства орнаментики.
Найбільш поширеними витинанки були на Поділлі, Подніпров'ї та
Прикарпатті. На Подніпров'ї вони часто доповнювали хатні розписи. Для Поділля
властиві два типи розташування витинанок на стінах — шпалерний і килимовий. На
Прикарпатті їх наліплювали поздовжніми стрічками попід стелею, по сволоку,
навколо вікон. Витинанки побутували у поєднанні зі шкіряними прикрасами,
настінними розписами, вишивками, збагачуючи свої форми й орнаментальні мотиви.
Сучасні витинанки перестали бути лише селянськими виробами та
хатніми прикрасами. У 20—30-ті роки їх використовували для оздоблення клубів,
читалень, стіннівок і плакатів. З 60-х років витинанки експонуються на
виставках, їх застосовують для оформлення поліграфічної продукції.
Паперові витинанки придатні й в умовах сучасного
міста. Вони застосовуються як новорічні прикраси вітрин і вікон. До техніки
витинання і мотивів народних візерунків все частіше звертаються сучасні
художники.
Той чи той матеріал, аби заграти в руках
майстра-митця як твір мистецтва, вимагає оволодіння тільки йому притаманною
технікою, особливою технікою. Чи то буде глина, метал, дерево, тканина, камінь
. Ми ж зараз бодай коротенько скажемо про творення доступних для кожної людини,
навіть дитини, декоративних прикрас із паперу.
Це — витинанки, грайливе мереживо
симетрично повторюваних елементів, що складають цілі шпалери квітів,
стриганців, зірочок, хрестиків, козаків, найхимерні-ших звірів. І все те досягається з
допомогою білого чи кольорового аркуша, складеного в кілька разів (удвоє, учетверо,
увосьмеро), звичайнісіньких ножиць і, неодмінно ж, уяви.
Витинанки, заступаючи іноді стінні
розписи на площинах, мали ті ж мотиви орнаменту або композиції і відзначалися,
як правило, легкістю і швидкістю у виготовленні. На перший погляд, ніби кожен
здатний створити тут «свій шедевр», а спробуєш узяти до рук ножиці — і раптом
відчуєш розгубленість.
«Витинанки до окраси хат» запримічені та
описані у творах Григорія Квітки -Основ'яненка, Михайла Коцюбинського, Бориса
Грінченка. Іван Франко теж відзначив «незвичайну оригінальність узорів і
відпрацьовану техніку тих витинань».
Шкода, але паперових ажурних візерунків
збереглося від давнини дуже мало. Та дещо залягло у музейних фондах та
приватних зібраннях. Ще б пак! Донедавна апологети мистецтва соціалістичного
реалізму вважали витинанки атрибутом міщанського побуту. І шпетили цей вид
народного промислу, як тільки могли. Та ба!
Килими, вишивки й картини підмінили
мальований і паперовий декор, але вони все ж неспроможні у багатьох випадках
позмагатися із простою своєрідністю витинанки. Витинанка потрапила в оздобу
поліграфічної продукції, ба навіть в організацію сценічного простору
театральної вистави. Бо в ній закладена надзвичайна сила декору та образу,
тільки їй властиве силуетне вирішення, ритмічна виразність візерунка,
дзеркальна симетрія, лаконізм та логічна узгодженість між матеріалом, формою і
технікою виготовлення. Будь-який натуралізм у витинанні відсутній.
Витинанка увібрала в себе пластику
трипільської кераміки, килимові орнаменти-мотиви кролевецьких «Берегинь».
Матеріали та інструменти
¢ Найпоширенішим матеріалом для витинанки є тонкий папір яскраво насичених
кольорів. Також можна використовувати фольгу, папір з особливою текстурою, канцелярський
папір. Витинанки наклеюються клеєм.
¢ Інструменти – ножиці, штампельки, канцелярські
ножі.
Класифікація витинанок
За кольором
v однокольорові – виконані
в одному кольорі
v багатокольорові – при створенні яких
використовують багато кольорів
v з підкладкою – розташовані на тлі іншого
кольору
За сюжетом
v дерево життя
v зображення
тварин та птахів
v зображення
сюжету із фігурками людей
v геометричний
За
технікою
v Ажурні – зображення містяться у прорізях
v Силуетні – зображення виступає
силуетом
v Одинарні – виготовлені з одного
аркушу паперу
v Складні – з кількох аркушів
паперу
v Аплікаційні – з кількох аркушів
паперу, і тому завжди багатокольорові
v Накладні – накладена одна на
одну гіркою
v Складені –зображення яких утворені з окремих елементів
20.05.2020-22.05.2020
Практичне повторення
Практична робота. Виготовлення картини з пластиліну
Що таке пластилін, знає
кожен. Хоча б раз у житті ти ліпив неповторні шедеври. А також ти знаєш, що
пластиліном можна не тільки ліпити, але і малювати. Давай спробуємо?
ТОБІ ЗНАДОБЛЯТЬСЯ:
- Щільний картон, оргаліт або кольорова плівка – для
основи під картину.
- Дерев'яна або пластикова дощечка – в якості
робочого столу для розкачування пластиліну і ліплення дрібних деталей.
- Склянка з водою (руки необхідно періодично
змочувати водою, щоб пластилін до них не прилипав).
- Бавовняна серветка для рук.
- Набір стеків різної форми (Стеки – це
невеликі пластмасові або дерев'яні ножички для вирізання, вирівнювання
пластиліну і деталювання зображуваних предметів).
- Різні зубчасті коліщатка, багатогранники, трубочки
і ін. Пристосування – для додання поверхні певної
структури.
- Пластикові медичні або кондитерські шприци – для
видавлювання пластичної маси.
- Якісний пластилін. Тобто такий, який має яскравий
колір, тонко викочується і не липне до рук.
Почни задуману композицію з ескізу на
листку паперу. Вибери колір зображення і фону, не забуваючи про контрастність і
поєднання кольорів: жовтий предмет буде здаватися більш яскравим на зеленому
тлі, синій на жовтому і т.п.
Потім підбери потрібний формат картини і
виріж з оргаліту прямокутну пластину потрібного розміру з урахуванням ширини
полів. Потім виріж прямокутник з кольорової плівки по розміру майбутньої
картини і наклей її на оргаліт. Перенеси зображення з ескізу на площину
картини, наприклад, за допомогою координатної сітки і дитячої крейди.
Залежно від обраного сюжету, вирішуй, що
буде фоном для зображення: сама плівка або нанесений на неї пластиліновий шар.
Рекомендовані кольори для фону – всі відтінки синього і
зеленого; сірий; чорний. Головне в картині – це не фон, а задумане
зображення, тому фон не повинен бути занадто яскравим і впадати в очі. Те ж саме
стосується і полів картини – їх колір повинен
поєднуватися як з основними кольорами зображення, так і з кольором фону.
Універсальні поля – білі. Поля теж потрібно виготовити з плівки-самоклейки
і наклеювати після повного завершення роботи.
Отже, ти вже підготувався до головної роботи – виготовлення картини.
Етапи
виготовлення картини показано нижче.
При ліпленні картин потрібно пам'ятати про
деякі особливості роботи з пластиліном. Наприклад, такі.
- При роботі з пластиліном не завжди підходять «чисті»
кольори. Іноді для задуманого колірного рішення застосовують змішування
різних кольорів та сортів пластиліну. Пропорції підбирають до отримання
бажаного результату.
- Пам'ятай основні кольори: жовтий, червоний і
синій. При їхньому змішуванні виходять нові, похідні тони. Змішавши жовтий
з синім, ти отримаєш зелений, жовтий з червоним – оранжевий, червоний з синім – фіолетовий.
- Підмішування білого пластиліну послаблює вплив
яскравих кольорів, робить їх більш тьмяними, пастельними.
- Не варто змішувати більше двох кольорів
одночасно.
- При змішуванні матових і флуоресцентних сортів
виходить пластилін нової якості.
- Для того щоб поверхня стала глянсовою, пальці змочуй водою.
Різноманіття предметних форм вимагає
застосування різних
прийомів ліплення.
Це – шматочок, покладений між долонями або на дошку і
притиснутий долонею, розкочується прямолінійними рухами кистей рук,
подовжується і набуває циліндричної форми.
Скочування – шматочок колоподібними рухами долонь
скочується в кульку.
Злегка потягнувши дрібкою частину пластиліну – відтягуванням – можна з
відтягнутого матеріалу сформувати частину зображення.
Зображення плоских і гладких поверхонь вимагає загладжування,
яке виконується кінчиками пальців.
Сплющення – найбільш вживаний прийом – для цього кульку
здавлюють до форми коржа. Невеликі заглиблення і вигини поверхні передають
вдавленням – натиском пальців, стека або формують структуру за допомогою
допоміжних інструментів – трубочок, зубчастих коліщаток і т. п.
Прищипування – здійснюється стисканням пальців, зібраних
в пучок, в тій частині форми, де створюється нова деталь.
Нанесення пластиліну на картину
Всі деталі малюнка
необхідно заповнити пластиліном. Можна просто вирізати фігурку і накладати її
на картинку, можна прикладати маленький шматочок і розмазувати його пальчиком.
Цікаві роботи виходять з пластиліну скатанного маленькими кульками або
джгутиками-ковбасками, так можна спробувати зліпити докупи кілька кольорів,
отримавши в підсумку незвичайний результат.
Для більш виразного зображення предметів,
а також для отримання великої кількості однакових заготовок на допомогу йдуть
допоміжні робочі інструменти.
Наприклад, для виготовлення стебел,
травинок чи павутинок підійде одноразовий медичний шприц без голки. Розкачай
шматок пластиліну по діаметру вхідного отвору шприца і проштовхуй його
всередину. Відріж стеком зайве, закрий поршнем вхідний отвір і нагрій вміст
шприца. Підігрітий пластилін видавлюється на робочу дошку довгими «нитками».
Товстенькі «ковбаски» можна робити з допомогою кондитерських шприців. Для нагріву пластиліну можна
використовувати гарячу воду, батарею опалення або праску (тільки дуже
обережно!)
Немає коментарів:
Дописати коментар