Трудове навчання (дівчата)

04.05.2020-05.05.2020                        

Тема уроку. Технологія проектування власного стилю. Види одягу та його вибір.

Лабораторно-практична робота. Визначення особливостей своєї фігури та розробка власного стилю в одязі

Пригадай, що тобі вже відомо про...

• стилі одягу;
• врахування різних чинників для вибору одягу.

А чи знаєш ти...

• У чому відмінність одягу для різних життєвих ситуацій?
• Як правильно дібрати вбрання?
• Що потрібно для того, аби завжди бути вдягненим доречно?

      За призначенням і використанням у різних сферах діяльності сучасний одяг поділяють на побутовий, спортивний, (для професійного та аматорського спорту), виробничий, видовищний (сценічний) і формений.

      Побутовий одяг — це той, який людина носить удома і на роботі (якщо не потрібний спеціальний одяг).

      Спортивний одяг — це спеціальний одяг для занять спортом. При цьому одяг, призначений для професійних спортсменів, істотно відрізняється від спортивного одягу для пересічних людей. У професійному одязі максимально враховують вимоги конкретного виду спорту, використовують новітні матеріали і технології, які згодом можуть застосовувати і в одязі для масового споживача. У 1970-ті рр. виникло поняття «одяг для спорту і відпочинку», пов’язане з перетворенням одягу для занять спортом на одяг не лише для активного, а й для пасивного відпочинку.

Мал. 1. Сучасний спортивний одяг

      Виробничий одяг — це одяг, призначений для роботи на виробництві: спецівки, помаранчеві жилети дорожніх робочих, білі халати лікарів тощо. У виробничому одязі виділяють спецодяг, призначений для роботи в несприятливому для людини середовищі: одяг сталевара, шахтаря, працівника хімічного виробництва, будівельного робітника, працівника нафтогазової промисловості, скафандр космонавта тощо. Він має виконувати захисну функцію і бути максимально зручним для виконання певних дій. Спецодяг шиють зі спеціальних тканин: вогнетривких, водонепроникних, стійких до забруднень тощо. У комплект спецодягу обов’язково входять: спеціальне взуття (у будівельників, наприклад, з металевими прокладками), головні убори (шоломи, захисні каски), рукавиці тощо. Часто передбачається так звана апаратна частина, наприклад, лампочка, вмонтована в каску шахтаря.

Мал. 2. Виробничий одяг

      Видовищний (сценічний) одяг — театральний і кінокостюм, естрадний костюм, цирковий костюм, карнавальний костюм, фольклорний костюм для танцювальних і музичних колективів, які виконують твори традиційного національного мистецтва. До такого одягу висувають особливі вимоги — він повинен відповідати характеру певного видовища, мати яскраве образне рішення і, як правило, менше враховувати тенденції сезонної моди.

Мал. 3. Видовищний (сценічний) одяг

      Формений одяг (форма) визначає належність до певної організації, відомства. У форменому одязі на перший план виступає знакова функція, хоча в окремих випадках вона повинна виконувати і захисну функцію (військова форма). Військова форма — це максимально зручний і функціональний одяг, особливо призначений безпосередньо для бойових дій або навчань (він називається «польовий»). У парадній військовій формі найбільше значення має знакова функція. Можна також виділити відомчу форму, яку носять працівники певних відомств і організацій: прокурори, судді, льотчики, стюардеси цивільної авіації та провідники поїздів тощо. Вона відрізняється за кольором і покроєм, має знаки розпізнавання (насамперед формені ґудзики).

Мал. 4. Формений одяг

Також різновидом форменого одягу є шкільна форма, яка визначає належність до певного навчального закладу.

Шкільна форма в Україні

• Зараз в Україні кожний навчальний заклад сам повинен вирішувати, запроваджувати форму чи ні. Найбільш престижні навчальні заклади, а також деякі школи мають свою власну форму, що підкреслює належність учня до того чи іншого навчальному закладу, допомагає дисциплінувати учнів, прищеплювати їм гарні манери.
• Відтоді, як єдина шкільна форма була скасована, питання про зовнішній вигляд учнів вирішує керівництво навчальних закладів разом із батьківськими комітетами. Потрібна шкільна форма чи ні — дотепер є предметом суперечок.
• Сучасні українські модельєри одягу пропонують оздоблювати шкільну форму орнаментами національної вишивки, які можуть бути різні для кожного регіону.

Шкільна форма у світі

Мал. 5. Шкільна форма в Японії

• Шкільна форма в інших країнах відрізняється від нашої: десь вона більш консервативна, а десь — дуже модна і незвичайна. Наприклад, у Японії школярки красуються в матросках, званих там «сейлор-фуку». Навіть поза школою японки носять те, що нагадує їм звичну шкільну форму.
  
• Мал. 6. Шкільна форма у Великобританії
• У Великобританії шкільна форма максимально наближена до класичного стилю одягу. У кожної престижної школи є свій логотип, тому учні зобов’язані приходити на заняття з «фірмовою» краваткою.

Мал. 7. Шкільний одяг у США

• У США кожна школа сама вирішує, які саме види одягу дозволено надягати учням. Як правило, у школах заборонені топи, які відкривають живіт, а також штани з низькою посадкою. Джинси, широкі брюки з безліччю кишень, футболки з графікою — ось що обирають учні американських шкіл.
• У більшості європейських країн теж немає єдиної форми, усе обмежується доволі суворим стилем. У багатьох країнах світу, як і в Україні, питання про шкільну форму залишається відкритим.

      Побутовий одяг, який носить сучасна людина, поділяють на повсякденний, урочистий (святковий), для відпочинку, домашній (для роботи і відпочинку).

      Повсякденний одяг призначений для роботи і різних занять (навчання, прогулянок, відвідувань виставок тощо). Характер і стиль повсякденного одягу залежать від роду діяльності людини, способу її життя. Кожна людина пред’являє до одягу свої вимоги, прагне виразити власну індивідуальність, проявити своє ставлення до світу і самої себе. Але насамперед одяг має бути зручним і комфортним, а також відповідати певній ситуації.

      Особливу групу в повсякденному одязі становить вбрання для роботи, яке залежить від характеру діяльності, адже не випадково ще в XIX ст. виникли і сформувалися поняття «діловий одяг», «діловий костюм».

Мал. 8. Діловий одяг

      Діловий одяг не має відволікати увагу від професійних якостей співробітника. Він повинен бути стриманим та елегантним.

      Якщо людина працює в офісі, банку, міністерстві тощо, то до її робочого одягу пред’являють доволі суворі вимоги, які мають назву «дрес-код».

      Дрес-код (англ. dress code, нім. Kleiderordnung, фр. code vestimentaire) — неписане правило, регламент в одязі, який демонструє належність людини до певної професійної або соціальної групи.

Мал. 9. Одяг із дотриманням корпоративного дрес-коду

      Дрес-код організації вважається складовою частиною корпоративної культури фірми і важливою частиною її бренду. Відповідний до стандартів бізнес-етикету, зовнішній вигляд співробітника відіграє неабияку роль у довірі клієнта до фірми загалом, демонструє стан справ у компанії, показує повагу до ділових партнерів і клієнтів, впливає на внутрішню комунікацію між співробітниками (вимоги до одягу працівника може бути закріплено в трудовому контракті, у такому разі за їх порушення передбачаються санкції).

Добре вдягнена людина — це та, на чий одяг не звертають уваги.

Вільям Сомерсет Моем, англійський письменник

      Як правило, це має бути строгий класичний костюм (для жінок часто неприйнятними вважаються брюки), взуття в класичному стилі. Неприпустимими є яскравий макіяж і прикраси, що привертають увагу (у жінок), а також сорочка або краватка яскравого забарвлення (у чоловіків).

      Останнім часом колишні суворі вимоги до одягу для роботи, особливо щодо ділового одягу, пом’якшують. З’явилося поняття «стиль вільної п’ятниці», коли деякі фірми і компанії дозволили своїм співробітникам в останній день робочого тижня приходити на роботу в одязі, який вони самі виберуть, замість традиційного ділового костюма. Дослідження показали, що продуктивність праці та працездатність у цьому випадку вищі.

Новітні погляди на дрес-код

      Сучасне європейське законодавство скасовує право роботодавців примушувати своїх співробітників дотримувати суворих правил в одязі.

      У 2000 р. на юридичній конференції у Франції було заявлено, що віднині керівників компаній, які змушують своїх співробітників обов’язково носити костюм, переслідуватимуть у судовому порядку, адже диктат в одязі порушує права людини і суперечить свободі самовираження. Соціологи прогнозують, що в майбутньому, у зв’язку з поширенням глобальних комп’ютерних мереж, робоче місце людини буде переважно вдома, біля персонального комп’ютера. Це приведе до поступової заміни класичного костюма як одягу для роботи більш комфортним вбранням, наприклад, з трикотажу.

      Дотримання певних вимог до одягу — дрес-коду — передбачають також деякі ситуації: ділова зустріч, весільна церемонія, світський прийом, звана вечеря. Як правило, у запрошенні на ці заходи стоять спеціальні позначення, що вказують на дрес-код. Етикетом встановлено такі основні дрес-коди одягу: строгий, повсякденний, діловий, вечірній.

      Основні вимоги, які необхідно враховувати в моделюванні та доборі повсякденного одягу: комфортність, доцільність, простота форм, можливість комбінування різних елементів. У сучасному повсякденному одязі переважають комплекти, з’явилося поняття «раціонального», або «базового», гардероба, що складається з окремих речей (спідниць, брюк, блузок, джемперів, жакетів тощо), які добре поєднуються між собою.

      Одяг може бути станом духа, характером, владою. Людина вдягається відповідно до того, ким вона є, або того, ким хоче бути.

Артуро Перес-Реверте, іспанський письменник і журналіст

     

      Завжди пам’ятайте одне просте правило: одягатися слід для тієї роботи, яку ви хочете мати, а не для тієї, яку маєте.

Дональд Трамп, американський підприємець, політик, 45-й президент США

      Урочистий (святковий) одяг — це вбрання для особливих випадків: різних урочистостей, прийомів, свят, відвідування театру (хоча в театр сучасна людина часто ходить у повсякденному одязі) тощо.

Мал. 10. Урочистий (святковий) одяг

      Раніше існували доволі чіткі межі, які розділяли повсякденний та урочистий одяг: у повсякденних костюмах і сукнях використовували прості тканини стриманих кольорів і мінімум декоративного оздоблення, а в урочистих — тканини з яскраво вираженими фактурами (шовк, оксамит, атлас, парчу), оздоблення вишивкою, бісером, стразами, тасьмою, аплікацією тощо. У сучасній моді кордони між різними видами одягу практично розмиті, умовні. Однак традиції зберігаються в нарядному вбранні певного призначення: весільному (як і раніше, переважають білі сукні нареченої, хоча ця традиція виникла лише на початку XIX ст.), для офіційних урочистостей (наприклад, для чоловіка в таких випадках обов’язковий смокінг, для жінки — довга сукня), для офіційних прийомів (у цьому випадку особливості одягу визначає певний протокол заходу). Як і в повсякденному одязі, ступінь модності святкового вбрання залежить і від його призначення, і від особистого вибору його власника.

      Одяг для відпочинку призначений для занять спортом, прогулянок, відпочинку біля моря (у тому числі одяг для пляжу), для відвідування дискотек і нічних клубів. Основні вимоги до нього: функційність і зручність, а також можливість проявити свою індивідуальність. Тому тут так багато елементів, запозичених зі спортивного одягу, і трикотажу.

Мал. 11. Одяг для відпочинку

      Домашній одяг — той, який людина носить удома, для відпочинку і для роботи. Сьогодні традиційні домашні халати, пеньюари, фартухи витісняються універсальними речами — джинсами і легінсами, трикотажними майками і джемперами. Останнім часом, завдяки популярності етнічного стилю, асортимент домашнього одягу поповнився новими формами, запозиченими з національного костюма: замість уже звичних східних халатів (які ввійшли в моду ще в XVII ст.) і кімоно (популярних з кінця XIX — початку XX ст.) поширилися арабські сукні та спідниці-саронг.

Мал. 12. Домашній одяг

      Змінився і гардероб сучасної людини загалом. Якщо раніше переважав ситуаційний підхід до формування гардероба (для кожного випадку був потрібний особливий одяг), то нині популярна ідея раціонального гардероба, що складається з комплектів і багатофункціональних речей. Крім того, є актуальним й ігровий підхід, за якого в ньому можуть бути присутні вироби різних стилів, що допомагають людині змінювати свої образи, як актор змінює їх, одягаючи театральні костюми.

      Справжня елегантність полягає в тому, щоб одягатися як усі, але неповторним чином.

Франсуаза Жиро, французька письменниця

Професія — модельєр одягу

      Модельєр — фахівець зі створення моделей одягу, творець експериментальних зразків, який визначає образ і стиль, загальне конструктивне рішення, винаходить нові технологічні вирішення і розробляє декор, добирає кольори і матеріали, продумує аксесуари і доповнення. Виділяють такі спеціалізації:

      1. Художник-модельєр — займається створенням ескізів, шукає нові форми і силуети виробу на папері, опрацьовує можливі варіанти художньої обробки, детально зображує конструкцію виробу — від перших начерків до технічного рисунка, за яким конструктор розробляє креслення.

      2. Модельєр-конструктор — займається розробкою креслень, змінює модельні особливості виробу згідно з ескізом художника-модельєра або замовника.

      Але найбільш затребуваним фахівцем є модельєр-універсал, який вирішує різні завдання з масовими обсягами виробництва.

      Обов’язки: розроблення нових видів одягу з урахуванням споживчого попиту і можливостей виробництва; створення колекцій одягу для показу в різних модних шоу; створення нової концепції одягу у вигляді ескізів; пошук конструкторського вирішення задуманої моделі; підготовка зразків для промислового виробництва. Необхідні знання та навички: знання історії костюма, технологій і принципів роботи провідних фірм, сучасного стану світової моди; уміння відчувати, розуміти і враховувати потреби своїх сучасників; знання анатомії людини, естетики; навички в графіці та живописі, технічні знання у відповідній галузі; знання методики конструювання і моделювання виробів, особливостей підготовки швейних зразків до виробництва, основних властивостей матеріалів, технології виготовлення виробів. Особисті якості: художні та конструкторські здібності; розвинене образне мислення, відчуття кольору та окомір; креативність; організаторські здібності.

      Місця роботи: будинки моди; підприємства легкої промисловості, виробничі швейні об'єднання (фабрики, ательє); видавничі групи, що займаються випуском журналів мод; театри, палаци культури; освітні установи (викладацька діяльність).

      Медичні протипоказання: захворювання органів зору, алергічні захворювання, порушення координації руху рук.

      Освіта: виші та коледжі легкої промисловості.

Лабораторно-практична робота

Визначення особливостей своєї фігури та розробка власного стилю в одязі

Мета роботи: визначити особливості власної фігури та розробити власний стиль в одязі.

Матеріали, інструменти: сантиметрова стрічка, папір, олівці, журнали мод.

Послідовність виконання роботи

1. Виміряй основні параметри свого тіла.

2. Визнач свій тип фігури та його особливості.

3. Сформулюй основні вимоги до власного одягу відповідно до свого способу життя та вподобань.

4. Вибери й обґрунтуй власний стиль в одязі, охарактеризуй його ознаки.

5. За журналами мод здійсни пошук моделей-аналогів обраного стилю.

6. Вияви характерні ознаки в кожному дібраному зразку.

7. Подай графічне зображення власного стилю.

8. Презентуй спроектований тобою власний стиль в одязі.

Ключові поняття: побутовий одяг, повсякденний одяг, виробничий одяг, формений одяг, спортивний одяг, видовищний одяг, святковий одяг, одяг для роботи і відпочинку, домашній одяг, дрес-код.

• 1. Які види одягу за призначенням ти знаєш?
• 2. Як поділяють одяг залежно від використання в костюмі?
• 3. Які є різновиди побутового одягу?
• 4. Чим відрізняється повсякденний одяг від урочистого (святкового)?
• 5. Що таке дрес-код?
• 6. Які складові впливають на вибір власного стилю?

06.05.2020-08.05.2020

Практична робота. Виконання ремонтних робіт одягу

Інструменти та матеріали: ножиці, лінійка, олівець, шпильки, голка, нитки, шматочки тканини

-  Повторити правила безпечної роботи з ножицями та голкою

1)Виготовити та пришити вішалку

2)Виконати накладання латки

1. Виготовлення вішалки

• Для виготовлення вішалки доберіть смужку міцної тканини (1-3).

• Розділіть смужку на чотири частини (4).

• Зігніть верхній та нижній краї. Прошийте їх швом «уперед голку» (5).

• Складіть тканину навпіл і прошийте швом «уперед голку» (6).

• Зшийте швом «через край» (7, 8).

• Пришийте готову вішалку до одягу (9-11)

Пришивання вішалки

 

2. Накладання латки

- Для чого накладають латки?

- У вигляді чого вони бувають? (Прямокутник, квадрат, овал, а також у вигляді квітки, рибки, сонечка тощо)

• Для накладання латки виріжте з клаптика тканини прямокутник, квадрат або круг (трошечки більший від місця, де порвано).

• Пришийте латку зі зворотного боку швом «уперед голку».

• Із лицьового боку обріжте краї порваної тканини, підігніть їх усередину та обметайте.

Варіанти латок:

- Якщо на одязі протерлася тканина, то її можна заштопати. Для цього доберіть нитки відповідного кольору і штопайте з лицьового боку.